Назва: Духовна культура Китаю. Т.3: Література. Мова й писемність Автор: гл. ред. М. Л. Титаренко Видавництво: «Східна література» РАН Рік: 2008 Сторінок: 855 силл. Формат: djvu Розмір: 27,7 Mb ISBN: 5-02-018492-2 Якість: 300 dpi Мова: російський Третій тому енциклопедії «Духовна культура Китаю», як і два вышедших раніше – «Філософія» (2006) і «Міфологія. Релігія» (2007), присвячений опису такого унікального й всесвітньо значимого явища, як духовна культура Китаю. Праця розрахована на всіх читачів, що цікавляться й самої китайською культурою, і основами наукових знань про неї. Особливості цього масштабного проекту, передумови його створення й принципи організації матеріалу докладно викладені у вступних статтях до того «Філософія ». Енциклопедія містить у собі тематичні блоки «Філософія», «Міфологія», «Релігія», «Література», «Мистецтво», «Мова й писемність», «Історична думка», «Політична й етико-правова культура», «Наука й технічна думка» основні форми, що охоплюють усі, духовної культури. Кожний тому містить один або два тематичні блоки й ділиться на три розділи: Загальний, Словниковий і Довідковий, маркіровані китайськими циклічними знаками Справжній тому включає два тематичні блоки – «Література» (частина I) і «Мова й писемність» (частина II), кожний з яких ділиться на Загальний і Словниковий розділи, але має єдиний Довідковий роздягнувся У Загальному розділі першої частини «Література» за основу прийнятий жанрово-хронологічний принцип викладу, дана характеристика пологів і жанрів творчості, на різних етапах основні особливості, що визначали, напрямки розвитку однієї із самих прадавніх і багатих літератур миру. Статті Словникового розділу, як і у всіх томах, озаглавлені іменами китайських поетів, письменників, драматургів, назвами добутків, термінами, що представляють основні поняття, категорії, літературні течії, школи, напрямки, поетичні групи. Значне число статей присвячене древнекитайской і класичної поезії, аналізу творчості видатних її представників і їх творів. У томі чимало статей по середньовічній китайській літературі, оповідальній прозі на вэнъяне й байхуа. Багато стосовні до цього виду китайської літератури романи й повести знайомі нашому читачеві по російських перекладах. У словникових статтях уперше у вітчизняній синології широко представлена сучасна китайська література. Видання включає також оглядові статті, що відбивають історію вивчення китайської літератури Вроссии. Друга частина тому присвячена мові й ієрогліфічної писемності, які поряд з іншими складовими китайської цивілізації відрізняють її від інших великих цивілізацій миру. Не випадково знамениті вітчизняні китаєзнавці минулого (І.К. Ріс- сохин і Д.П. Сивиллов, Н.Я. Бичурин і П.І. Кафаров, В.П. Васильєв і В.М. Алексєєв) починали пізнання Китаю із практичного й потім наукового вивчення китайської мови й писемності ( про історію вивчення китайської мови в Росії коротко розказане в Загальному розділі). Протягом тисячоріч китайські ієрогліфи й офіційна письмова мова забезпечували єдність китайської націй в умовах співіснування значно одмінних друг від друга діалектів. У статтях Загального розділу дані генетична й типологічна характеристика китайської мови, короткий опис історії його розвитку, класифікація китайських діалектів, які іноді порівнюють із окремими мовами. Тут же мова йде про походження, сучасний стан і структурних особливостях ієрогліфічної писемності – самої прадавньої з нині існуючих, а також про різноманітність язикових ситуацій у різних частинах великого китаеязычного ареалу Азії. У Словниковому розділі значна увага приділено двом основним варіантам письмової мови – вэньяню й байхуа. Ряд статей присвячений традиційним китайським довідникам, графічним і фонетичним системам організації й пошуку тисяч ієрогліфічних знаків, словникам і таблицям рим, алфавітним письмовим системам на різній графічній основі Духовна культура Китаю. т.3